Будинок «Слово». Нескінчений роман
Харків, 1930-ті роки. Золотий вік українського мистецтва. Молодий амбітний поет Володимир Акімов знаходить своє місце в новому, розкішному Будинку «Слово», побудованому спеціально для митців. Він родом із провінції, працює коректором у пресі й ніколи не мріяв жити під одним дахом із відомими українськими письменниками та художниками. Він вважає свою поезію геніальною, але ніхто не сприймає його літературні спроби серйозно, не кажучи вже про час від часу хихикаючи над його епігонськими віршами. Проте доля посміхається йому. Начальник політичної розвідки пропонує йому стати автором п’єси, яку він написав раніше. Акімов погоджується, підписуючи підписку про нерозголошення. Поет не підозрює, яку ціну заплатить за цей успіх.
